Розповім трохи про Оленку. Період: новонародженість, немовля.
Діти — то щастя, але, в цілому, все те дуже важко. Ми з чоловіком разом вже 20 років. За попередні 19 ми стільки не сварилися, як за рік з народження дитини. Так що нащадки — непростий іспит для відносин. Підготуйтесь до того якось, я не знаю)
З появою нового члена сімʼї частина життя незворотньо міняється. Спати скільки хочеться? Спати коли хочеться? Просто спати? То все не для батьків. Для батьків спочатку коліки і фіолетовий плач, а потім регрес сну і невміння той сон подовжувати.
Про сон взагалі прикол: пошукові системи видають, нібито діти сплять купу часу… це якась афера, я не знаю. Не вірте. Навіть якщо малюк і буде спати, то або з цицькою у роті, або на руках, або тільки на мамі… мамі при цьому всьому спати всіляко не вийде. І хатніми справами займатись також. Враховуйте 😉
Особисто я хотіла вкладати доньку у слінгу. То те теж не дуже вийшло. Був із кільцями, але з нього якось швидко виросли. А май-слінг дитині просто не зайшов і про «поспати» в ньому не могло бути і мови: плач вмикався буквально через декілька хвилин.
Загалом новонароджений їсть, плаче і спить. І так, типу, не прикольно… але з часом я зрозуміла, що то, мабуть, був один з найлегших періодів. Дитина хоча б знає чого хоче.
У підсумку: Батьківство то круто. Тримайтеся)