Просто декілька історій, розділених у часі.
Сьогодні 25.01.2025
Ранок. Снідаємо з донькою. Сир вже розмазано по столу. Їсти його ніхто більше не збирається. Дитина каже: «соломку будеш». Типу, вона хоче її з’їсти. Я дістаю одну і кладу на стіл перед Оленкою. Вона мені каже: «тей». Що то – я не знаю. Починаю вгадувати. Мені більше за все слово співзвучно з «клей», але до чого тут клей – ну зовсім не в тему ж. Донька на різні лади повторювала «тей», «тией», «ией», «кииии», «тииии» і все в такому дусі. Потім зрозуміла, що я не вгадаю. Дивиться мені в очі, наче якійсь відсталій, показує свою соломку і каже – «одна!». А їй, як виявилось, потрібно ТРИ.
Вчора 24.01.2025
Сидить на горщику. Робити справи явно не збирається. Але як попросили «п’ять хвилин», то сидить їх чекає. Встає і така: «попісюнькала, піду їсти макарони». Батьки такі – О_о. То в неї «ложка впав», то он, мало того, що запам’ятала, що на вечерю, та ще й видала одним реченням.
Осінь 2024
Не далеко від дому безхатня собака привела цуциків. І от ми ходили її годувати деякий час. «Молода мати», звісно, відрізнялась великими цицьками, на які звернула увагу донька. Довго пояснювали що це… і зміст таки дійшов до дитини. Вона то все сказала простіше «сісюня». Так от. Декілька днів майже не гуляли через дощі. Потім якось вийшли на двір, а Оленка як закричить «Сісюня». Так собаку і звали, навіть коли цуциків всіх вже забрали)
