Просто декілька варіантів використання слів дитиною.
Йдемо вчора ввечері з донькою додому. Їде ГАЗон (вантажний автомобіль такий). Може пам’ятаєте, з пропановими балонами між кабіною та кузовом. І під кузовом також. Оленка сказала, що то «машина з ковбасою».
У нашому під’їзді на першому поверсі є у стіні якийсь отвір. Туди заходить газова труба, я так розумію. Замазана вона рожевою мастікою. Кожного дня, доки ми стоїмо чекаємо ліфт, я слухаю, що там «вавочка у стіни». І завжди з цим погоджуюсь, чого сперечатись дарма?) – доньку все одно ні в чому не переконати.
Але саме повсякденне у нашому побуті, то управління усіма навколо: «мамі не треба в туалет», «мамі не треба працювати», «мама не хоче їсти», «мама не хоче пити», «тато не хоче стояти», «дівчинка не хоче кататись», «дітки не хочуть йти», «собачку нам не треба», «кицю не хочеш» і все в такому дусі з ранку до вечора. Ніякі пояснення, що кожен приймає рішення за себе самостійно поки не діють. Не знаю коли то пройде.
А ще виявилось дуже важко пояснити чому щось лежить, а щось стоїть. Я вже і про те, що якщо воно в довжину більше ніж в ширину, то на ширині воно стоїть, а на довжині – лежить. Потім сталася тарілка. І правка, типу, має бути підставка або ніжки. Але ж. Птахи на гілках взагалі сидять. Хоча на ніжках. Завжди була впевнена, що ми користуємось словами тому що так звикли. А тут виявилось, що має бути логічне підґрунтя і я не завжди можу влучно його вигадати)
